Назад

Купить и читать книгу за 111 руб.

Вы читаете ознакомительный отрывок. Если книга вам понравилась, вы можете купить полную версию и продолжить читать

Улюблена українська читанка. Хрестоматія для позакласного та сімейного читання. 1-4 класи

   «До хрестоматії ввійшли різноманітні твори за тематичним спрямуванням: про природу в різні пори року; про дітей, їхні стосунки, взаємини в сім’ї; ставлення до природи, людей, праці; твори, у яких звучать мотиви любові й пошани до рідної землі, мови, традицій українського та інших народів та в яких утверджуються добро, людяність, працелюбність, честь, дружба; гумористичні твори; казки, легенди, міфи.
   Зміст відібраних творів розкриває перед читачем різноманітність навколишнього світу, людських взаємин, сприяє розвитку почуттів гармонії та краси, формуванню особистісного ставлення до дійсності…»


Улюблена українська читанка. Хрестоматія для позакласного та сімейного читання. 1–4 класи сост. Ольга Ісаєнко


   Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015

   ISBN 978-966-14-9663-6 (epub)

   Жодну з частин даного видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

   © Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2015
   © Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2015

   Дизайнер обкладинки Наталія Коноплич

   Художник Аліса Савицька

Слово до дорослих


   До хрестоматії ввійшли різноманітні твори за тематичним спрямуванням: про природу в різні пори року; про дітей, їхні стосунки, взаємини в сім’ї; ставлення до природи, людей, праці; твори, у яких звучать мотиви любові й пошани до рідної землі, мови, традицій українського та інших народів та в яких утверджуються добро, людяність, працелюбність, честь, дружба; гумористичні твори; казки, легенди, міфи.
   Зміст відібраних творів розкриває перед читачем різноманітність навколишнього світу, людських взаємин, сприяє розвитку почуттів гармонії та краси, формуванню особистісного ставлення до дійсності.
   Матеріал розміщено за жанрово-родовими формами в тому порядку, в якому вивчаються вони за програмою в початкових класах. Це допоможе дітям закріплювати літературні поняття, з якими вони ознайомилися на уроках читання, збагачувати свої знання та отримувати задоволення від знайомства з новими творами української і зарубіжної літератури.
   Самостійне читання творів хрестоматії дітьми мовчки допоможе активізувати процеси розуміння, засвоєння прочитаного, сприятиме розвитку зорової пам’яті й зростанню темпу читання, порівняно з читанням уголос.
   Завдання до творів спрямовані на розвиток читацьких навичок: сприймання і відтворення в уяві картин життя, змальованих письменником, встановлення зв’язку між ними, розуміння авторської позиції, характеристики авторського вибору слів, засобів вираження емоцій, почуттів, ставлення до зображуваних подій, героїв. Окремі завдання покликані сформувати в юних читачів уявлення про слово як засіб створення художнього образу, а також виховати пошану до рідної мови.


З чистого джерела народної мудрості

Українські народні дитячі пісеньки та забавлянки

Ой не коси, бузьку, сіна

Ой не коси, бузьку, сіна –
Заросишся по коліна,
Нехай його чапля косить,
Що високу сукню носить.

   ? Що ти знаєш про косовицю та зберігання сіна? Для чого його заготовлюють?

Півник

Стоїть півень на току
У червонім чобітку.
Будем півника просити:
– Ходи жито молотити.

   ? Як збирали зерновий урожай у давнину і як збирають у наш час?

Пісенька житнього віночка

У полі доріженька бита –
Котиться віночок із жита.
Котиться віночок по полю,
Проситься хазяїну в стодолу[1]:
– Пускай, хазяїне, в стодолу,
Вже ж я набувся на полю.
Вже ж я на полю набувся,
Буйного вітру начувся,
Дрібненьким дощем намився,
Ранньої роси напився….
Я там недовго полежу –
Знову на поле побіжу.

   ? А чи збирають хліб у снопи сучасні фермери? Як називається приміщення, де зберігають зерно в наш час?

Ой гаю мій, гаю

Ой гаю мій, гаю,
Я в тобі часто буваю,
Барвіночком прикрашаю,
Василечком засіваю.

Ой ковалю, ковальочку

– Ой ковалю, ковальочку,
Підкуй мені чобіточки!
– Почекай-но, Варю,
Нехай вугілля розпалю.
Куй, куй чобіток,
Подай, Варю, молоток.
Не подаси молотка –
Не підкую чобітка.
– На!
Стук-тук!
Пш-ш-ш!
Чш-ш-ш!
– На!

   ? До яких слів є пестливі назви у вірші?

Індик

На печі індик
Озувається.
До нього індичка
Озивається:
– Індиче-інде,
Ходім деінде,
Бо тут зимонька –
Мерзнуть
Крилонька.

   ? З поданих словосполучень вибери те, що найближче за значенням до виразу ходім деінде, і підкресли його: ходімо далеко, ходімо куди-небудь, ходімо разом.

Вийди, вийди, сонечко

Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко.
На весняні квітоньки,
На маленькі дітоньки,
Там вони граються,
Тебе дожидаються.

   ? Назви співзвучні слова (рими) до виділених слів.

Ковальок, ковальок

– Ковальок, ковальок,
Підкуй чобіток,
А я тобі, ковальок,
Дам за теє п’ятачок.
– Я не хочу кувать.
В мене ручки болять.

   ? Назви слова з вірша, які починаються з однакових букв.

Куй, куй чобіток

– Куй, куй чобіток,
Подай, бабцю,
Молоток.
Не подаси молотка –
Не підкую чобітка.
Молоток золотенький,
Чобіток дорогенький.

   ? Постав запитання до виділених слів.

Приїхали ковалі

Приїхали ковалі,
Стали собі на селі.
– Ковалю, ковалю,
Підкуй коня.
Як умієш, то підкуй,
Як не вмієш, то не псуй.

   ? Утвори від слова підкувати нове слово, яке б відповідало на питання що?

Іде коза рогатая

Іде коза рогатая,
Іде коза вухатая
За дітками-малятами.
Ніженьками туп-туп,
Віченьками луп-луп:
– Хто лиш сосочку ссе,
Молочка хто не п’є,
Того буцну прийду,
На ріжки посаджу.

   ? Кому погрожувала коза рогата?
   ? Назви слова, в яких букви позначають два звуки.

Рано-вранці на лугу

Рано-вранці на дуду
Пастушок: «Ту-ру-ду-ду!»
А корівки в тон йому
Затягнули: «Му-му-му!»
Йди, Муренько, в зелен гай,
В чистім полі погуляй,
Йди травиці попаси,
Молочка нам принеси.

   ? Назви слова з вірша з буквою «у».

Туп-туп

Туп-туп по землиці,
Бо землиця наша.
Нам на тій землиці родить
Пшеничка і каша.

   ? Назви слова зі звуками, позначеними буквою «т». Чим ці звуки відрізняються?

Цвіркунець, цвіркунець

Цвіркунець, цвіркунець
Вскочив у хату та й цвірчить:
– Цвір-цвір-цвір…
А Василь ізлякавсь
Та й на пічку сховавсь,
Та й кричить.
А Панас не злякавсь,
За цвіркуном погнавсь
Та й зловив.
Цвіркуна він зловив,
На столику посадив:
– Ось той звір!

   ? Добери за зразком пестливі слова до слів: ріка, ніч, вода. Зразок: піч – пічка.
   ? Добери 2–3 слова, які б закінчувались на – ець.

Зелена травиця

Зелена травиця
Не спить вже давно,
Маленька синиця
Взялась за зерно,
Зайчик – за капусту,
Мишки – за скоринку,
Дітки – за молочко.

   ? Кому дісталась скоринка, а кому капуста? Розкажи, чим іще харчуються синички, зайчики та мишки.
   ? Назви всі слова з буквою «з».

Курочка

Курочко моя,
Курочко моя,
За водичку, за пшоно
Дай яєчко одно,
Курочко моя.

   ? Прочитай швидко ще тричі, замінюючи щоразу виділене слово новим: пшеничка, росичка, травичка.

Галя по садочку ходила

Галя по садочку ходила,
Хусточку біленьку згубила,
Ходить по садочку, блукає,
Хусточку біленьку шукає.
– Не журися, Галю-серденько,
Ми найшли хустинку біленьку
У садочку біля малини,
Під зеленим листом тернини.

   ? Пригадай, біля яких рослин знайшли хусточку?

Пішов котик на торжок

Пішов котик на торжок,
Купив котик пиріжок.
Пішов котик на вуличку,
Купив котик булочку.
Чи їсти самому,
Чи нести додому?
– Буду їсти трошки сам,
Трошки вдома Борі дам.

   ? Назви те, що купив котик: морозиво, бублик, пиріжок, тістечко, булочку, батон, калач.

Ой ходила квочка

Ой ходила квочка
Коло кілочка!
Кво-кво-кво – коло кілочка.
Ой висиділа квочка
Четверо курчаток,
Четверо курчаток.
Ходила квочка
Коло кілочка,
Водила діток –
Одноліток.

   ? Назви всі слова, в яких є буква «ч». Де вона стоїть у слові? Добери слово, у якому буква «ч» стояла б у кінці.

Качка

Качка йде,
Каченят веде
На попасочку,
На порясочку,
На холодну водицю,
На зелену травицю.

   ? Чи бачив ти ряску? Що ти знаєш про цю рослину? Де вона росте: у воді чи ґрунті?
   ? Поясни значення виразу: каченят веде на попасочку.

Два півники

Два півники, два півники
Горох молотили,
Дві курочки-чубарочки
До млина носили.
Цап меле, цап меле,
Коза засипає,
А маленьке козенятко
На скрипочку грає.
Танцюй, танцюй, козуленько,
Ніженьками туп-туп,
Татусенько з матусею
Принесуть нам круп, круп.
А вовчок-сірячок
З лісу виглядає
Та на біле козенятко
Скоса поглядає.

   ? Назви слова за порядком, у якому вони вживаються у вірші: носили, грає, молотили, засипає, виглядає.
   ? Як називають дитинчат тварин, про яких ідеться у вірші?

Ой чук, чук, чук

Ой чук, чук, чук,
Наловив дід щук!
А бабуся пліточок –
Годувати діточок,
А бабуся карасиків –
Годувати Тарасиків,
А бабуся окунців –
Годувати молодців.

   ? Спробуй назвати з пам’яті риб, яких згадано у вірші.
   ? Яких риб ти ще знаєш?

Ой чук-чуки, чуки-чок

Ой чук-чуки, чуки-чок,
Пішли діти в садочок,
Там нарвали квіточок,
Там нарвали квіточок,
Сплели доні віночок.

   ? З яких квітів плетуть вінки?
   ? Добери рими до слів: діти, віночки.

Гоп, гоп, горобейки

Гоп, гоп, горобейки,
На бабині конопельки,
На дідів мак,
Нехай буде так.
Гу-ту-ту! Гу-ту-ту!
Гу-ту-у! Гу-ту-ту!
Вари кашку круту,
Підсипай молочка,
Погодуй козачка!

Пташка маленька

– Пташка маленька!
Де твоя ненька?
– На маківці сиділа,
Дрібен мачок дзюбала.
– Дзюб, дзюб, дзюбанець!
Ходи, пташко, у танець!

   ? Яка рослина згадується у вірші? Якого кольору бувають її квіти?

Летів горобчик

Летів горобчик:
– Жив-жив-жив!
– А де ж мені сісти?
– На печі.
– А що ж мені їсти?
– Калачі.
– Гам!

   ? Чи знаєш ти, що насправді їдять горобці? Розкажи.

Гоп-гоп, козуню

Гоп-гоп, козуню,
Гоп-гоп, сіренька,
Гоп-гоп, біленька!
У нашої кізоньки
Чотири ніженьки.

Біжить зайчик дорогою

Біжить зайчик дорогою
Та й скаче,
Затуляється лапками
Та й плаче:
– Усі ж бо я городи
Обійшов.
Ніде ж бо я капусти
Не знайшов.

   ? Перекажи вірш, імітуючи зайчика.

Ходив кіт по току

Ходив кіт по току
В червоному ковпаку,
В червоному ковпаку.
А миші сміються,
Аж в боки беруться.

   ? Чи може те, що описано у вірші, відбуватися насправді?

Зайчику, зайчику

– Зайчику, зайчику,
Де ти бував?
– У млині, у млині.
– Що ти чував?
– Там були кравчики,
Перебили пальчики,
Ледве я втік,
Через бабин тік,
Та через колоду,
Та хвостиком у воду –
Шубовсть.

   ? Читай перші чотири рядки у розмовному темпі, а потім – пришвидшуй темп читання.
   ? Назви слово, яке відтворює дію і звук слова шубовсть.

Скажу вам, діти, казку

Скажу вам, діти, казку:
Приніс зайчик дров в’язку,
Поколов їх дрібненько,
Зварив кашу хутенько.
Кашка була солоденька,
Моя казка коротенька.

   ? Як ти гадаєш, чи багато це – в’язка дров?

Сидить Василь на припічку

Сидить Василь на припічку,
Держить кота за ниточку.
Котик зубки розтулив
Та Василька й укусив.
А дзусь, а дзусь, кошеня,
Не займай ти Василя!

Упав, упав

Упав, упав
Зайчик з липки,
Одбив, одбив
Собі лапки.
Сів за лозою,
Плаче сльозою,
Сів за хворостом,
Киває, моргає
Своїм куцим хвостом.

   ? Закресли в поданих словах по дві букви так, щоб вийшло нове слово: сльозою, хворостом.

Прилетіли журавлі

Прилетіли журавлі,
То великі, то малі,
Сіли вони на люлі
Та й співають:
Трі-лі-лі!

Пішов дід по гриби

Пішов дід по гриби,
Баба по опеньки.
Дід свої поварив,
Бабині сиренькі.

   ? Які види грибів ти знаєш?

Був собі журавель та журавочка

Був собі журавель та журавочка,
Наносили сінця повні ясельця.
Наша пісня гарна й нова,
Починаймо її знова.
Був собі журавель…

Сорока-ворона

Сорока-ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашку варила.
– Цьому дам, цьому дам,
Цьому дам і цьому дам,
А цьому не дам,
Бо цей буцман
Дров не носив,
Діжі не місив,
Хати не топив,
Діток гулять не водив –
Справжній лежень.

   ? Скільки діток у сороки-ворони?

Пальчику

Пальчику, пальчику,
Де ти бував?
Пальчику, пальчику,
Що ти чував?
– З меньшеньким братом
Я кашу варив,
Із безіменним
Я кашу поїв,
Із середульшим
У лісі гуляв,
А із найбільшим
Пісню співав.

   ? Намалюй на аркуші свою долоню, домалюй «личко» кожному пальчику. Назви пальці.

Купив циган порося

Купив циган порося,
А циганка вовка.
Оце пісня ловка, ловка,
Ловка, та не вся:
Купив циган порося…

Колискові


Ходить сонко по вулиці

Ходить сонко по вулиці,
Носить спання в рукавиці,
Носить спання в рукавиці.
Чужих дітей пробуджає,
А Ганнусю присипляє,
А Ганнусю присипляє.
Вступи ж, сонко, вступи до нас!
Буде тобі добре в нас,
Буде тобі добре в нас!
У нас хата тепленькая,
I Ганнуся маленькая,
I Ганнуся маленькая.
Люляй же нам, Ганю, люляй,
Докупочки очки стуляй,
Докупочки очки стуляй.

   ? Розкажи, яким ти уявляєш сонька?
   ? Як ти гадаєш, чи існує він насправді?

Е-е, дитино

Е-е, дитино,
Поїдемо по сіно,
А я буду сіно класти,
А ти будеш бичка пасти.
Е-е-е! Е-е-е!

Ой ходила журавочка

Ой ходила журавочка
Та й по комишу,
А я свою дитиноньку
Та й заколишу.
Ой ну, люлі-люлі!

   ? Де ходила журавочка?
   ? Чи доводилося тобі бачити журавля? Що ти знаєш про цього птаха?

Колискова

Спи, дитино, бо покину,
Сама піду по калину.
Наламаю калиноньки
Та й покладу в голівоньки.
А калина буде цвісти,
А дитина буде рости.

   ? Чи доводилося тобі бачити, як цвіте калина? А які в неї ягоди?
   ? Якою рослиною є калина: деревом, кущем чи травою?

Налетіли гулі

Налетіли гулі,
Сіли на колисці
В червонім намисті.
Стали думать і гадать,
Чим дитинку дарувать:
Чи соньками, чи дрімками,
Чи красними ягідками!

   ? Сороки скрекочуть, горобці цвірінчать. А голуби?

Люлі, люлі, люленьки

Люлі, люлі, люленьки,
Купим сину валянки,
Валянки на ніженьках –
Тупці по доріженьках.
Буде наш синок ходити,
Нові валянки носити.

Лічилки

Коза

Раз, два, три, чотири –
Козі дзвоника вчепили,
Коза бігає, кричить,
Просить дзвоник відчепить.

Роман-капітан

– Роман-капітан,
Чим ти коні попутав?
– Сріблом-злотом
Під копитом-ворожбитом.
Дінь! Брязь!
Вийшов князь.

Бігла лялька по току

Бігла лялька по току
У червонім ковпаку,
Їла цукор і медок,
Вийшов зайчих-корольок.

Бігли коні під мостами

Бігли коні під мостами
З золотими копитами.
Дзень, брязь –
Вийшов з мосту старий князь.

Зайчик

Раз, два, три, чотири, п’ять!
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувати:
Раз, два, три, чотири, п’ять,
Зараз я іду шукать!

Раз, два, три, чотири, п’ять

Раз, два, три, чотири, п’ять,
Стали в колі ми кружлять.
Покружляли, розійшлися,
Ні на кого не дивися.
Раз, два, три, чотири –
Вийшли звірі,
П’ять, шість – пада лист,
Сім, вісім – птахи в лісі,
Дев’ять, десять – полуниці:
Хто знайде – тому й жмуриться.

У зеленому садку

У зеленому садку
Сидить котик в холодку.
Лапкою чеше вус,
Язичком лиже пуз,
Хвостиком круть-верть.
Сірій мишці смерть!

Півень

Стоїть півень на току
У червонім чобітку.
Будем півника просити:
– Ходи жито молотити!

Попіл, попіл, попільниця

– Попіл, попіл, попільниця,
А де ж твоя зозулиця?
– Попід небом літає,
Сивим оком киває.
– Хоч кивай, не кивай –
З цього місця утікай!

На городі бараболя

На городі бараболя,
Кабаки,
Буряки,
Редька, морква, огірки,
Пастернак,
Повний мак.
А ми кошика візьмем
Та повненький наберем.
Хто піде,
Той візьме.

Йшла Маринка на стежинку

Йшла Маринка на стежинку,
Загубила там корзинку.
А в корзинці паляниця,
Хто її з’їв – тому жмуриться.

Сорока-ворона

Сорока-ворона
На дубі сиділа,
Боярів лічила:
Калина-малина,
Суниця-чорниця,
В’яз.
Хто буде жмуриться,
Той буде князь.

* * *
Раз, два, три!
Раз, два, три!
Дули, дмухали вітри.
Дули, дмухали щосили
І горіхів натрусили.
Натрусили так багато,
Поспішаймо їх зібрати!
Раз, два, три!
Ловиш ти!

Біля річки, на лузі

Біля річки, на лузі,
Першоцвіт розцвіта.
А хто останній, друзі, –
Той з кола виліта!

Сидить жабка під корчем

Сидить жабка під корчем,
Починає рити.
Хто до неї доторкнеться,
Той буде жмурити.

Котилася торба

Котилася торба
З великого горба,
У торбі: хліб-паляниця,
Ведмідь і лисиця.
Ведмідь гарчить,
Лисиця пищить,
Торба тріщить.
Трісь, трісь, трісь,
Тікай у ліс.

* * *
Котилася торба
З великого горба.
Що в теї торбі?
Хліб, паляниця,
Кому доведеться,
Той поженеться.

* * *
Котилася торба
З високого горба.
А в тій торбі
Хліб-паляниця,
З ким захочеш,
З тим поділися.

* * *
Котилася торба
з високого горба
У тiй торбi – паляницi,
хто знайшов, той жмуриться…

* * *
Тут циганка ворожила,
Кусок сала положила,
Тут воно є,
Щастя моє.

* * *
Раз, два, три, чотири.
Кицю грамоти навчили:
Не читати, не писати,
А за мишками ганяти.

* * *
Сів метелик на травичку,
Пригадав собі дурничку.
Раз, два, три,
Ти, метелику, лети!

* * *
Ішов кіт
Через сто воріт,
До кінця дійшов,
Котеня знайшов –
Няв!

* * *
Сіла качка на гніздечко,
Золоті несе яєчка.
Скільки їх там, відгадай?
Раз, два, три – і утікай!

* * *
Зайчик-зайчик-побігайчик
Виніс хліба нам окрайчик,
Виніс свіжої води.
Ой, виходь жмуритись ти.

* * *
За горою кам’яною,
За стіною кістяною,
Там щука-риба грала,
Золоту пір’їну мала,
Сама собі дивувала,
Що хороше вигравала.

* * *
Йшла зозуля біля саду,
Наступили на розсаду.
І сказала: «Ку-ку-мак,
Вибирай один кулак».

   ? Вивчи напам’ять дві лічилки, які тобі найбільше сподобалися.

Скоромовки


   Скоромовка – це вислів, який навмисне складено з важких для вимови слів. Потренуйся разом із друзями чітко, виразно та швидко вимовляти скоромовки.

   • Летів горобець через безверхий хлівець, вхопив гороху без червотоку.
   • У нашого діда капелюх не по-капелюхівськи.
   • Ходить посмітюха по сміттю з маленькими посмітюшенятами.
   • На річці Лука спіймав рака в рукав.
   • На припічку в черепочку три карасики тріп-тріп-тріп!
   • Через грядку гріб тхір ямку.
   • Ходить перепел між полукіпками зі своїми перепеленятами.
   • Летів крук через сук, через безверхе дерево.
   • Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.
   • Полукіпок за полукіпком кіп по полю накопичено.
   • У нас надворі погода розмокропогодилася.
   • Бобер на березі з бобренятами бублики пік.
   • Босий хлопець сіно косить – роса росить ноги босі.
   • Бабин біб розцвів у дощ – буде бабі біб у борщ.
   • Ворона проворонила вороненя.
   • Кричав Архип, Архип охрип. Не треба Архипу кричати до хрипу.
   • Бачить лиска, звідки блиска: хвостом має – хмари не розмає.
   • Пиляв Пилип поліна із лип, притупив пилку Пилип.
   • Пильно поле пильнувати – перепелів полювати.
   • Мишко просить мишку: «Мишко, не топчи мішки у Мишка».
* * *
Сів шпак на шпаківню,
Заспівав шпак півню:
– Ти не вмієш так, як я,
Так, як ти, не вмію я!

* * *
На дворі трава,
На траві дрова,
Не рубай дрова
На траві двора.

* * *
Женчик, женчик невеличкий,
На женчику черевички,
І шапочка чорненька,
І латочка червоненька.

* * *
Віз Устим овес на млин.
Зачепив вусами тин:
Млин гуркоче –
Мірошник регоче.

* * *
В сіни Мусій сіно носив.
Мусію, Мусію, муку сію,
Печу паляниці, кладу на полиці.

* * *
Ой був собі коточок,
Украв собі клубочок –
Та й сховався в куточок.

* * *
Ішла баба дубнячком,
Зачепилась гапличком:
Сюди смик, туди смик –
Одчепися, мій гаплик.

* * *
Ішло дванадцять панів
Через дванадцять ланів.
Один каже: Добре просо!
Другий каже: Добре просо!
Третій каже: Добре просо!
(І так далі.)

* * *
У стозі – пшениця.
Під стогом – криниця.
Там щука-риба грала.
Золоте перо мала.
Сама собі дивувала,
Що хороше вигравала.

* * *
Прийшов Прокіп, налляв окріп.
Іде Гаврило – щось не зварилось.
Прийшов Денис – налляв сім мис.
Прийшов Тарас – з’їв все нараз.

* * *
Прилетіли горобці,
Говорили про крупці.
Не про крупці,
Не про крупицю,
А про круп’ячко.

* * *
– Ведмедику-ледащо,
Вліз на пасіку нащо?
– Буду джмеликом дзижчати,
Буду мед куштувати.

* * *
Чапля ціпом молотила,
Воду цеберком в сіни носила,
Куліш жабенятам
На вечерю варила.

* * *
Семен сказав своїм синам:
– Сини-соколи, складіть сіно.
Сини склали скирту сіна.
Семен сказав синам: «Спасибі».

Загадки

   Читаючи загадки, звертай увагу на слова, які допомагають тобі їх відгадати. А потім спробуй сам скласти власні загадки за опорними словами.

Загадки про школу

Хутко стрибне на папір,
І, хоч вір, а хоч не вір,
Враз напише нове слово.
Ось і речення готове.
Вправно пише у руці,
Бачать всі старання ці.

(Ручка)
В сумці зошит і буквар.
Хто до школи йде?..

(Школяр)
Біля школи на перерві
Дітлахів гурти веселі.
Одні бігають, стрибають,
Інші щось розповідають,
Дехто весело сміється,
Бо у них все удається.
Раптом продзвенів дзвінок.
Всі побігли на…

(Урок)
Ось до класу всіх скликає
Голосистий цей дзвінок,
І ми радо поспішаєм
Не в садок, а на…

(Урок)
Він нам, як мама, дорогий,
Він хоче нас навчити.
Любити край чудовий свій
Це мудрий наш…
(Учитель)
Я іду у перший клас,
Я у школі перший раз,
На «дванадцять» буду вчиться,
Бо старанна…

(Учениця)
Що ж це за великий будинок буде,
Що, як вулик бджолиний, гуде.
Збагачуються в нім діти знаннями,
Ласкавий будинок цей з нами.

(Школа)
Сміються радо до сонця
Чистенькі прозорі віконця.
Радість і сміх діточок довкола.
Це – наша люба…

(Школа)
Їдуть братці
Верхи на конячці,
Не кусає кінь вудило,
П’є не воду, а чорнило,
За ним тягнеться слідок,
За рядком встає рядок.

(Ручка)
Чорний Іван,
Дерев’яний каптан,
Де носом проведе,
Там помітку кладе.

(Олівець)
Коли хочеш ти читати,
То мене повинен знати.
А коли мене не знаєш,
То нічого не вгадаєш.

(Буква)
Подружуся з кожним з вас,
Як підете в перший клас.
Бо хоч завжди я мовчу,
Та читати вас навчу!

(Буквар)
Цю найпершу в школі книжку
Знає будь-який школяр.
До усіх книжок доріжку
Прокладає наш…

(Буквар)
Букви в книжці цій вивчай
Та докупи їх складай.
Як їх гарно поскладаєш –
Що завгодно прочитаєш!

(Буквар)
Я негарно написала,
А вона усе злизала.
Олівців моїх сусідка,
Ця вертлява буквоїдка.

(Гумка)
   • У білому полі чорні ниви. Хто розуміє, той у полі сіє. (Зошит)
   • Для письма, сказати прошу, що потрібно взяти? (Зошит)
Водить дружбу з олівцями,
Зошитами, папірцями.
На малюнку щось не те?
Вмить вона його зітре!

(Гумка)
Носики в нас кольорові:
Білі, чорні та бузкові,
Жовті й сині на кінці.
Це, звичайно…

(Олівці)
Кожен учень мене має,
В мене олівці складає.
Мабуть, ти мене впізнав?
Ну звичайно! Я…

(Пенал)
Всім про все вона розкаже
І малюночки покаже.
Усіх розуму навчить,
Хоч сама завжди мовчить.

(Книга)
– Що ти, донечко, шепочеш?
І чому це ти не спиш?
– Я, матусю, спати хочу,
Але треба вивчить…

(Вірш)
Є чарівник у школі в нас,
Ану впізнайте, хто він!
Озветься – тиша йде у клас,
Озветься ще раз – гомін.
Щоб не спізнитись на урок
Нам голос подає…

(Дзвінок)
Книжечки маленькі,
Аркуші біленькі.
В них вчимося ми писати,
Додавати й віднімати.

(Зошит)
Паперовий кораблик щодня
Відпливає в країну Знання.
А надвечір оцей корабель
Повертається в рідний…

(Портфель)
Цю з підручниками скриню
Я щодня ношу на спині.
Як до школи прибігаю,
То тоді її знімаю.

(Ранець)
Букви всі від А до Я –
Як одна міцна сім’я.
Варто всіх у цій родині
Знати грамотній дитині.

(Абетка)
   • Разом стіл я і стілець. Хто вгадає – молодець. (Учнівська парта)
На базарі їх не купиш,
На дорозі не знайдеш,
І не зважиш на терезах,
І ціни не підбереш.

(Знання)
Хто скликає на урок?
То гучний шкільний…

(Дзвінок)
На уроках, в книжці, в школі
Почерпнеш ти їх доволі.
І назавжди у житті
Стануть друзями тобі.

(Знання)

Загадки про квіти

   • Стоять в полі сестрички: жовті очка, білі повічки. (Ромашки)
   • Стоїть тичка, на тичці – капличка, а всередині повно людей. (Мак)
Золотисте ситечко
Покотилось в літечко.
Загляда в віконечко,
Наче справжнє сонечко.

(Соняшник)
Не оса, а жало має,
Не вогонь, а обпікає,
Коли йдете в ліс гуляти,
Обминіть її, малята.

(Кропива)
Сонечко в траві зійшло,
Усміхнулось, розцвіло,
Потім стало біле-біле
І за вітром полетіло.

(Кульбаба)
Я найперша зацвітаю
Синім цвітом серед гаю,
Відгадайте, що за квітка,
Бо мене не стане влітку.

(Пролісок)
Червона кожушинка,
Всередині вітамінка.
Хто хоче зірвати,
Той поколеться.

(Шипшина)
У білій сукні пані,
Убравшися, стояла.
І сукні враз не стало –
Згубилася, пропала.
Лиш ґудзики тримались
На ниточках все літо,
Щоб, наче ті вуглинки,
На сонці почорніти.

(Черемха)
У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду.

(Калина)
Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх? Відгадай!

(Конвалії)

Загадки про овочі

   • Що то за голова, що лиш зуби й борода? (Часник)
   • Без рук, без ніг, а в’ється, як батіг. (Квасоля)
Довгий, зелений.
Добрий і солоний,
Добрий і сирий.
Хто він такий?

(Огірок)
На городі в нас грядки,
На грядках – рясні листки:
Там зростають малюки,
Зелененькі ….

(Огірки)
В полі хороше мені
Зеленіти навесні.
Чим же я не молодець?
Маю диво-корінець,
Все про нього дбаю,
Цукор відкладаю.

(Буряк)
Некрасива, шишкувата,
Як прийде на стіл вона,
Скажуть весело хлоп’ята:
– Ну й розсипчаста, смачна!

(Картопля)
Хто хустиночку свою
Влітку надягає?
І по двадцять хусточок
На голівці має?

(Капуста)
Кажуть, щоб хвороб не знати,
Треба всім мене вживати.
Може, ви мене й з’їсте,
Тільки сльози проллєте.

(Цибуля)
На городі виріс дужий,
Круглий, жовтий і байдужий
До червоних помідорів,
До капусти і квасолі.
Хто цей гордий карапуз?
Здогадалися?..

(Гарбуз)

Загадки про фрукти та ягоди

Народжується з квітки,
Його всі люблять дітки,
Заліза в нім багато,
Рум’яне і хрустке.
Ану, скажіть, малята,
То що ж воно таке?

(Яблуко)
Лампочка вгорі висіла,
Стала смачна, пожовтіла.
Діти лампочку зірвали,
З апетитом скуштували.

(Груша)
Зелені сережки
На гіллі висіли,
На сонці нагрілись
І почервоніли!

(Вишня, черешня)
Чи то жовта, чи то синя
Соковита господиня.
Чи то сонце, чи то злива –
Пригостить нас влітку…

(Слива)
Мовби на одній нозі,
Він зростає на лозі.
Подивись скоріш в віконце –
Ґрона сповнені всі сонця!
Кожен скуштувати рад
Соковитий…

(Виноград)
І червона, й соковита,
Та гірка вона все літо.
Припече мороз – вона
Стала добра й смачна.

(Калина)
Кавунчики дрібненькі,
Смугасті та кисленькі,
У колючки вбралися
І кущиком назвалися.

(Аґрус)
Я жовтенька, я маленька,
Мов медочок, солоденька.
На баштані достигаю,
Тепле сонечко вітаю.

(Диня)

Загадки про тварин, птахів, комах і риб

Прийшла кума із довгим віником
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід
Та й замела мітлою слід.

(Лисиця)
Я руда, низького росту,
Хитра я і довгохвоста.
На курей я вельми ласа –
В них таке смачненьке м’ясо…
Вовку-брату я сестриця,
А зовуть мене…

(Лисиця)
Вдень я сплю, а прийде ніч –
Отоді вже інша річ!
Я виходжу полювати –
Стережись, мишва хвостата!
Не злічу вже, скільки штук
За життя я з’їв гадюк.
Я колючий, мов будяк,
А зовуть мене…

(Їжак)
Гостроносий і малий,
Сірий, тихий і незлий.
Вдень ховається. Вночі
Йде шукать собі харчі.
Весь із тонких голочок.
Як він зветься?..

(Їжачок)
В лісі є кравець чудовий,
Шиє звірам він обнови.
Для ведмедя – кожушки,
Для лисички – чобітки,
Для куничок – рукавички,
А для білочки – спіднички,
Зайцю – валянки на лапки
А для вовка – теплу шапку,
Ще й собі пошив піджак…
Хто кравець такий?

(Їжак)
Я веселенький звірок,
Плиг з ялинки на дубок.

(Білка)
Руда шубка, пишний хвіст.
Ось дари їй ліс приніс:
Осипають сосни шишки,
Час уже збирать горішки.
Клопітлива і метка,
А в дупло несе грибка.

(Білка)
Буркотливий, вайлуватий,
Ходить лісом дід кошлатий:
Одягнувся в кожушину,
Мед шукає і ожину.
Літом любить полювати,
А зимою – в лігві спати.
Як зачує він весну –
Прокидається від сну.

(Ведмідь)
Влітку медом ласував,
Досхочу малини мав,
А як впав глибокий сніг,
Позіхнув і спати ліг.
Бачив чи не бачив сни,
А проспав аж до весни.

(Ведмідь)
Звірята рогаті,
Та ще й бородаті,
Ходять пастись в лози.
Хто? Вгадайте!
(Кози)

   • Сірий, ікластий, хоче вівцю вкрасти. (Вовк)
Ходить хмуро між дубами,
Хижо клацає зубами,
Весь, як є, –
Жорстока лють,
Очі в нього так і ллють.
Зачаївся ось, примовк.
Грізний звір цей, звісно…

(Вовк)
   • І вдень, і вночі в кожусі на печі. (Кіт)
   • Маленьке, сіреньке, а хвостик – як шило. (Миша)
   • По горах, по долинах ходить шуба і свитина. (Вівця)
   • Довговухий пострибайчик. Відгадайте, хто це?.. (Зайчик)
Він такий смугастий,
Він такий ікластий,
Найстрашніший у тайзі,
Перед ним тремтять усі,
Як роззявить пащу: игрр!
Називають звіра…

(Тигр)
Я страшенний боягуз,
Всіх на світі я боюсь.
В полі, в лісі навкруги –
Скрізь у мене вороги.

(Заєць)
Я маленький, я вухатий,
Сірий, білий, волохатий.
Я стрибаю, я тікаю,
Дуже куций хвостик маю.

(Заєць)
Він ікластий і сердитий,
Дуже любить землю рити.
Жолуді весь час шукає
Й малюків смугастих має.

(Кабан)
Дуже товсті ноги маю,
Тихо їх переставляю.
Височезний я на зріст,
Біля рота маю хвіст!

(Слон)
Очі гарні. Пишні вії.
Має дуже довгу шию.
Добре це, бо зручно їсти
Із дерев зелене листя.

(Жираф)
   • Ходить диво по рівнині, дві гори несе на спині. (Верблюд)
Крізь пустелю навпростець
Йдуть-бредуть неквапом
Схожі, ніби близнюки,
Дві гори на лапах.

(Верблюд)
Хто це землю вигортає,
Мов купини навертає?
То підземний хід
Риє, риє…

(Кріт)
Довгі вуса має, а не кіт.
Бивні є, та на слона не схожий.
Є плавці у нього, та не кит.
Хто це, діти? Здогадались?..

(Морж)
   • Куди повзе – за собою хату везе. (Черепаха)
Швець – не швець,
Кравець – не кравець,
Тримає в роті щетину,
А в руках – ножиці.

(Рак)
Що то воно: у воді водиться,
З хвостом родиться,
А як виростає,
Хвіст відпадає?

(Жаба)
   • Пір’я є, та не літає, ніг не має, а не здоженеш. (Риба)
   • Пір’ям махає, хвостом управляє, а на повітрі помирає. (Риба)
   • Ходить пані в срібному жупані. (Риба)
   • Довгі ноги, довгий ніс, по болоті ходить скрізь. (Журавель)
   • Біла латка, чорна латка по дереву скаче. (Сорока)
Довгі ноги – довгий ніс.
Прилетів – обід приніс.
Смачних жабеняток
Для своїх маляток.

(Лелека)
   • Ось хатина, в ній – співак. Як цю пташку звати?.. (Шпак)
Швидко скрізь цей птах літає,
Безліч мошок поїдає,
За вікном гніздо будує,
Тільки в нас він не зимує.

(Ластівка)
За вікном летить сніжок,
Піднялася віхола.
Але бачу я пташок,
Що сидять під стріхою!
Чив-чив-чив, чив-чив-чив!
Хто співати їх навчив?
Сірі пташенята ці
Звуться, діти, …

(Горобці)
Крізь зимові заметілі
Пташенята прилетіли.
В них червоні гарні груди –
Ніби яблука усюди
Хтось розвісив у дворі.
Звуться пташки …

(Снігурі)
У кого біле черевце
І чорна-чорна спина?
Всі діти знають відповідь:
Звичайно, у …

(Пінгвіна)
Хто гнізда свого не має,
Яйця іншим підкладає,
А у лісі в холодку
Все кує, мудруля,
Хто вона?

(Зозуля)
Величезний на зріст,
Пишним віялом хвіст.
До колін борода.
Що за горда хода!
По усьому двору
Розганя дітвору.
Порозгонив і зник.
Був це, діти…

(Індик)
Маленький, сіренький
По гаях літає,
Уночі співає.
Як сонце заходить,
Він чарівний спів заводить.

(Соловей)
З дерева лунає звук:
Хто там стукає: тук-тук?

(Дятел)
Уночі гуляє,
А вдень спочиває,
Має круглі очі,
Бачить серед ночі.

(Сова)
Не князівської породи,
А ходить в короні,
Не їздець, а зі шпорами,
Не сторож, а рано будить.

(Півень)
Хоч годинника не має,
Вранці він нас піднімає.
Кожен прокидається –
З сонечком вітається.

(Півень)
Наче сонячні клубочки
Хтось розсипав біля квочки.
Хто це там пищить, малята?
Здогадалися?..

(Курчата)
До квіточки лечу,
Лечу – дзижчу.
– Дум-дзум-жу-жу –
Як звуть – не скажу.

(Бджола)
Ану, хто з дітей вгадає,
Що за звір ніг вісім має?
Снує з ниток тонкі сіті,
Щоб мушки в них ловити?

(Павук)
Край дороги, по обніжку,
Йде тваринка – тонконіжка,
Одна ніжка, п’ята ніжка…
Там іде…

(Сороконіжка)
Наче птиця, крила має,
Все літає і співає:
– Я медок вам ношу,
Не чіпай же, бо вкушу.
Так лякає нас мала,
А зовуть її…

(Бджола)
Вертоліт такий маленький
Сів на квітку золотеньку.
Усміхнулася кульбабка:
– Завітала в гості…

(Бабка)
Навесні барвиста квітка
На галявині розквітла.
Лиш поглянути хотіли –
Враз знялась і полетіла.

(Метелик)
Хоч не олень – роги має,
І не птиця, а літає.
Чорний-чорний, а не крук,
Це малий, моторний…

(Жук)
По травичці він стрибає,
І сюркоче, і співає,
Заливається, як дзвоник,
Називають його…

(Коник)
Прилетіла цокотуха,
Щось торочить понад вухом.
Всім набридла байка ця
Без початку і кінця.

(Муха)
Летить – пищить,
Сяде – мовчить.
Хто його вб’є,
Свою кров проллє.

(Комар)
Прилетів комарик
І приніс ліхтарик,
Щоб стежину відшукати
Та у лісі не блукати.

(Світлячок)
Ця комашка-розумашка
І працює дуже важко.
В земляну свою хатинку
Тягне довгу соломинку.

(Мурашка)

Загадки про людину

   • Зверху гай, під гаєм моргай, під моргаєм сліпко, під сліпком видко, під видком нюхко, під нюхком цапко. (Голова людини: волосся, брови, повіки, очі, ніс, рот)
   • Ношу їх багато років, а ліку їм не знаю. (Волосся)
   • У вовні, а не вівця, літо й зиму труситься. (Борода)
   • Двоє лисенят завжди поруч сидять. (Вуха)
   • Завжди в роті, а не проковтнеш. (Язик)
   • Крутиться-вертиться, а в ополонку не впаде. (Язик)
   • Якби його не було, то не зміг би нічого сказати. (Язик)
   • Лежить колода посеред болота, не гниє і не іржавіє. (Язик)
   • Завжди в роті, а не проковтнеш. (Язик)
   • За гаєм-моргаєм лихий собака лає. (Язик)
   • Повен хлівець білих овець, а за ними баранець. (Язик і зуби)
   • Два ряди сорочок, а між ними фартушок. (Зуби, язик)
   • Стоїть погрібець, а в ньому два ряди яєць. (Зуби)
   • Кістьми хліб б’є та в купу кладе. (Зуби)
   • Коло прорубні сидять білі голубні. (Зуби)
   • Тридцять два білих брати сидять у темній в’язниці. Коли ця в’язниця відчиняється, то брати не виходять. (Зуби)
   • У хлівці два ряди баранців, і всі біленькі. (Зуби)
   • На одному камені дві змії лежать. (Лоб, брови)
   • Сопе, хропе, часом чхає, сюди-туди зазирає; на морозі замерзає, бо одежини не має. (Ніс)
   • Між двох світил я посередині один. (Ніс)
   • Було собі два брати й обидва Кіндрати, через доріжку живуть, а один одного не бачать. (Очі)
   • Кругле, маленьке, а до неба дістане. (Око)
   • А що в світі найзіркіше? (Око)
   • Віконниці то зачиняються, то відчиняються. (Очі)
   • Брат з братом через дорогу живуть, а один одного не бачать. (Очі)
   • Круглі озерця ніколи не замерзають. (Очі)
   • У двох матерів по п’ятеро синів, у кожного своє ім’я. (Пальці)
   • Що то за штука день і ніч стука? (Серце)
   • Солоне, а не сіль, біжить, а не річка, блищить, а не золото. Коли б угадати та менш його знати! (Сльози)
   • Прийшла біда – тече вода. (Сльози)
   • Без рук, без ніг, а всіх вкладає в постіль. (Сон)

Загадки про різне

   • Своїх очей не маю, а іншим бачити допомагаю. (Окуляри)
   • Стоїть корито, повне води налите. (Ставок)
   • Хоч не літак, а крилатий, без крил не може працювати. (Вітряк)
   • Через воду він проводить, а сам з місця вік не сходить. (Міст)
По полю ходить,
Жне, косить,
Зерно молотить,
Хліба не просить.

(Комбайн)
Знизу клин,
Зверху млин.
Тече вода,
А їй не біда.
(Парасолька)
Ледь помітний він, маленький,
То квадратний, то кругленький,
Як його ти відірвеш,
То штани не застібнеш.

(Ґудзик)
На одній нозі танцюю,
Зовсім я не байдикую.
Ти мене лиш накрути –
Та в таночок знов пусти.

(Дзиґа)
Що за хатка – дивина?
З скла прозорого вона.
Табунцями, як у річці,
Рибки плещуться в водичці.

(Акваріум)
На дубочку я вродився,
На дубочку й оселився.
Восени я упаду
Та дубочком проросту.

(Жолудь)
   ? Склади власні загадки про будь-які предмети.

Прислів’я, приказки

Про мову, слово

   • Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
   • Хто своєї мови цурається, хай сам себе встидається.
   • Без мови не підійдеш і до корови.
   • Говорити – то срібло, а мовчати – то золото.
   • Мовчанка гнів гасить.
   • Хто мовчить, той двох навчить.
   • Хто багато питає, той багато знає.
   • Бджола жалить жалом, а чоловік – словом.
   • Будь господарем своєму слову.
   • Гостре словечко коле сердечко.
   • За словом у кишеню не полізе.
   • Кого слова не беруть, з того шкуру деруть.
   • Краще не обіцяти, як слова не здержати.
   • Ласкаві слова – весняний дощ.
   • На його слові можна мур мурувати.
   • Не кидай слова на вітер.
   • Слова ласкаві, та думки лукаві.
   • Слово дорожче від золота.
   • Слово до слова – зложиться мова.
   • Слово може врятувати людину, а може і вбити.
   • Слово старше, ніж гроші.
   • Що сільце, то слівце.
   • Слово – не горобець, вилетить – не піймаєш.
   • Слово – не полова, язик – не помело.
   • Слово до слова – зложиться мова.
   • Не кидай словами, як пес хвостом.
   • Умій сказати, умій і змовчати.
   • Давши слово – держись, не давши – кріпись.
   • Шабля ранить голову, а слово – душу.
   • Обмова – полова: вітер її рознесе, але й очі засипле.
   • На чужий роток не накинеш платок.
   • І від солодких слів буває гірко.
   • Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.
   • Рана загоїться, а зле слово – ніколи.
   • Удар забувається, а слово пам’ятається.
   • Від теплого слова й лід розмерзає.
   • Гостре словечко коле сердечко.
   • Слово – не стріла, а глибше ранить.
   • Вода все сполоще, а злого слова – ні.
   • Довгим язиком тільки полумиски лизать.
   • Дурний язик голові не приятель.
   • Вола в’яжуть мотуззям, а людину словом.
   • Більше діла – менше слів.

   ? Як ти розумієш приказку «Не кидай слова на вітер»?
   ? Поясни приказку: «Удар забувається, а слово пам’ятається».

Про життя

   • Чоловік без пригоди не проживе.
   • Хто опарився на молоці, той і на воду дме.
   • Не роби комусь, що собі не миле.
   • Зле – не гнися, добре – не пнися.
   • Вік прожити – не поле перейти.
   • Сім раз одмір, а раз одріж.
   • Одрізаного не приставиш.
   • Не розхитуй човна, бо вивернешся.
   • Не спитавши броду, не лізь у воду.
   • Не кажи гоп, доки не перескочиш.
   • Як постелишся, так і виспишся.
   • Не все те переймай, що на воді пливе.
   • Не руш нічого і не бійся нікого.
   • Не вдержавшись за гриву, за хвіст не вдержишся.
   • Живи не як хочеться, а як можеться.
   • Наперед не виривайся, а ззаду не лишайся.
   • Тим рогом чешися, котрим дістанеш.
   • Хто питає, той не блудить.
   • Краще погано їхати, ніж хороше йти.
   • Не в тім сила, що кобила сива, а як вона везе.
   • Гладь коня вівсом, а не батогом.
   • Силуваним конем не наїздишся.
   • Хто бува на коні, бува й під конем.
   • Краще з доброго коня впасти, ніж на поганому їхати.
   • Горе тому, що на печі: сюди пече, туди гаряче; добре тому, що в дорозі: лежить собі на возі.
   • Краще погана дорога, ніж поганий супутник.
   • Піч тучить, а дорога учить.
   • Не тоді коня сідлати, як треба сідати.
   • Не тоді спати, як товариш шапки шукає.
   • Дорога спішна, коли розмова потішна.
   • Часто в дорозі, був під возом і на возі.
   • Далеко, та легко; а близько, та слизько.
   • Як поїдеш в об’їзд, то будеш і на обід, а як навпростець, то увечері.
   • Навпростець тільки ворони літають.
   • Хто навпростець ходить – дома не ночує.
   • Як маєш у торбі, сядеш і на горбі.
   • Ідеш на день – бери хліба на три дні.
   • Хліб у дорозі не затяжить.
   • Запас біди не чинить і їсти не просить.
   • Далі положиш – ближче знайдеш.
   • Бачили очі, що купували, їжте, хоч повилазьте.
   • Не купуй кота в мішку!
   • Водою воду не загатиш.
   • У сіні вогню не сховаєш.
   • Диму без вогню не буває.
   • Вогонь добрий слуга, але поганий хазяїн.
   • З вогнем не жартуй!
   • Не підливай оливи до вогню!
   • На те щука в морі, щоб карась не дрімав.
   • Якби кицька не скакала, то би ніжку не зламала.
   • Кінь на чотирьох, та й той спотикається.
   • Усякому овочу свій час.
   • Не діли шкуру невбитого ведмедя.
   • Тихше їдеш – далі будеш.
   • Волом зайця не доженеш.
   • Голкою криниці не викопаєш.
   • Ложкою моря не вичерпаєш.
   • Язик до Києва доведе.
   • З гарної дівки гарна й молодиця.
   • З краси не пити роси.
   • Вбери й пень, то буде подобень.
   • Краса до вінця, а розум до кінця.

   ? Як ти розумієш приказку «Сім раз одмір, а раз одріж»?

Про здоров’я

   • Весела думка – половина здоров’я.
   • Було б здоров’я – все інше наживем.
   • Здоров’я – всьому голова.
   • Найбільше багатство – здоров’я.
   • Держи ноги в теплі, голову в холоді, живіт у голоді – не будеш хворіть, будеш довго жить.
   • Добрі жорна все перемелють.
   • Держи голову в холоді, ноги в теплі, проживеш довгий вік на землі.
   • Аби зуби, а хліб буде.
   • Здоров’я маємо – не дбаємо, а стративши – плачем.
   • Здоровому все здорово.
   • Не здужає третього хліба з’їсти.
   • Старому та слабому годи, як малому.
   • Плохеньке порося і в Петрівку мерзне.
   • Здоровий, як циганова коняка: день біжить, а три лежить.
   • Гнила дошка цвяха не приймає.
   • Здоров’я входить золотниками, а виходить пудами.
   • Хоч мале, та вузлувате.
   • Як нема сили, то й світ не милий.
   • Поганому животу й пироги вадять.
   • На похиле дерево й кози скачуть.
   • Скрипуче колесо довго їздить.
   • Подивись на вид та й не питай про здоров’я.
   • У здоровому тілі – здоровий дух.
   • Як на душі, так і на тілі.
   • Бережи одяг, доки новий, а здоров’я – доки молодий.
   • Без здоров’я нема щастя.
   • Гіркий тому вік, кому треба лік.

   ? Поясни приказку «Весела думка – половина здоров’я».

Про сім’ю

   • На сонці тепло, а біля матері добре.
   • Нащо й ліпший клад, коли в сім’ї лад.
   • Матері ні купити, ні заслужити.
   • Одна мати вірна порада.
   • Нема того краму, щоб купити маму.
   • Усе купиш, лише тата й мами – ні.
   • Нема у світі цвіту цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки.
   • Материн гнів – як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане.
   • Мати одною рукою б’є, а другою гладить.
   • Сліпе щеня і те до матері лізе.
   • Ніхто не бачить, як сирота плаче.
   • Як сироті женитися, так і ніч коротка.
   • По дочці й зять милий, по невістці й син чужий.
   • Поки діда, поти й хліба,
   • Поки баби, поти й ради.
   • Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.
   • Які мамка й татко, таке й дитятко.
   • Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.
   • Дитина плаче, а матері боляче.
   • У дитини заболить пальчик, а в мами – серце.
   • Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.
   • Матері своїх дітей жаль, хоч найменшого, хоч найбільшого.
   • У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.
   • Головонька наша бідна, що в нас матінка не рідна.
   • Мене мати цілий вік дурила: казала «битиму», та й не била.
   • Мачушине добро, як зимнєє тепло.
   • Мати б’є, то не болить, а мачуха як подивиться, то й на душі холоне.
   • Не то сирота, що роду нема, а то сирота, що долі не має.
   • Отець умре – то півсироти дитина, а мати – то вже цілая сиротина.
   • З кривого дерева крива й тінь.
   • Яке волокно, таке й полотно.
   • Яке коріння, таке й насіння.
   • Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти.
   • Який дуб, такий тин; який батько, такий син.
   • Яка гребля, такий млин; який батько, такий син.
   • Які самі, такі й сини.
   • Яка мама – така сама.
   • Яке зіллячко, таке й сім’ячко.
   • Яблучко від яблуні недалеко відкотиться.
   • Від лося – лосята, а від свині – поросята.
   • Добра то дитина: коли спить, то не плаче.
   • Не ясла до коней ходять, а коні до ясел.
   • Добрі діти доброго слова послухають, а лихі – й дрючка не бояться.
   • Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.
   • Жінка для совіту, теща для привіту, матінка рідна лучче всього світу.
   • Нема вірнішого приятеля, як добра жінка.
   • Не потрібен і клад, коли у чоловіка з жінкою лад.
   • Чоловік у домі – голова, а жінка – душа.
   • Без хазяїна двір, а без хазяйки хата плаче.
   • Хату руки держать.
   • Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!
   • Багато няньок – дитина без носа.
   • Син мій, а розум у нього свій.
   • Де одинець – хазяйству кінець, де сім – щастя всім.
   • Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – кінець.
   • Діти, діти, де вас подіти? На піч покидати та й їсти не дати!
   • Від малих дітей голова болить, а від великих – серце.
   • Малі діти – малий клопіт; великі діти – великий клопіт.
   • Коли дитини не навчиш у пелюшках, то не навчиш у подушках.
   • Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі!

   ? Поясни прислів’я: «Материн гнів – як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане».

Про працю

   • У вмілого руки не болять.
   • Уміння і труд усе перетруть.
   • За невміння деруть реміння.
   • Що вміть, так того за поясом не носить.
   • В умілого й долото рибу ловить.
   • Не все одразу дається, а потроху та помалу, то зробиш користі чимало.
   • Поганеньке ремество краще від доброго злодійства.
   • Ремесло не коромисло, пліч не відтягне.
   • Ремесло на плечах не висить і хліба не просить, а хліб дає.
   • Добре тому ковалеві, що на обі руки кує.
   • Добре ковадло не боїться молотка.
   • Хто робить лемеші, той їсть книші.
   • Що маєш робить, то зроби сьогодні, а що маєш з’їсти, те з’їж завтра.
   • Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся.
   • Коли не тямиш, то й не берися.
   • Що б то був за швець, коли б усім на один копил чоботи шив.
   • Швець без чобіт, а тесля без воріт.
   • Як хочеш шить, то перш вузлика зав’яжи.
   • Без сокири не тесляр, без голки не кравець.
   • Згаяного часу й конем не доженеш.
   • Що нині втече, то завтра не зловиш.
   • Без охоти нема роботи.
   • Не почавши – не кінчиш.
   • Не той молодець, що починає, а той, що кінчає.
   • Коли став робить, то байдики не бить.
   • Кінець діло хвалить, а зробив діло – гуляй сміло.
   • Коваль клепле, доки тепле.
   • Куй залізо, поки гаряче.
   • Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.
   • Краще на п’ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.
   • Краще нині горобець, як узавтра голубець.
   • Відстанеш годиною, не здоженеш родиною.
   • На годину спізнився, за рік не доженеш.
   • Бджола мала, а й та працює.
   • Діло майстра величає.
   • Ранній пізньому не кланяється.
   • Хто в роботі, той у турботі.
   • Тяжко тому жить, хто не хоче робить.
   • Без роботи день роком стає.
   • Де руки і охота, там спора робота.
   • Очам страшно, а руки зроблять.
   • Не журись, та за діло берись.
   • Слова – полова, а праця – диво.
   • Для нашого Федота не страшна робота.
   • Сталь гартується в огні, а людина – у труді.
   • Без діла слабіє сила.
   • Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
   • Без труда нема плода.
   • Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
   • Без труда не виловиш і рибки із пруда.
   • Не розбивши крашанки, не спечеш яєчні.
   • Не побігаєш – не пообідаєш.
   • Яка кроква, така й лата, яка праця, така й плата.
   • Сьогоднішньої роботи на завтра не відкладай.
   • Гірко поробиш – солодко з’їси.
   • Без трудів не їстимеш пирогів.
   • Без діла сидіти, то можна одубіти.
   • Доки не впріти, доти не вміти.
   • Взявся за гуж, не кажи, що не дуж.
   • Хто дбає, той і має.
   • Попороби до поту, то й поїси в охоту.

   ? Як ти розумієш прислів’я: «Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися»?

Про розваги та відпочинок

   • Добре діло – утіха, як ділові не поміха.
   • Сопілка – вівчареві втіха.
   • Як умієм, так і пієм.
   • Музика без’язика, а людей збирає.
   • Вмій пожартувати, та знай, коли перестати.
   • Жартувала баба з колесом, доки у спицях застряла.
   • З жарту часом і біда буває.
   • Жартуй, глечику, доки не луснув.
   • Дудка знає, нащо грає.
   • Аби танцювати вміла, а робити лихо навчить.
   • Не хочеться танцювати, так черевики просяться.
   • Танець не робота, а хто не вміє, то срамота.

   ? Поясни прислів’я: «Вмій пожартувати, та знай, коли перестати».

Про правду

   • Правда світліша за сонце.
   • Хліб-сіль їж, а правду ріж.
   • Топчи правду в калюжу, а все чиста буде.
   • Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох.
   • Правда – як олія, скрізь наверх спливає.
   • Правда й у морі не втоне.
   • Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає.
   • Все минеться, одна правда останеться.
   • Правда суду не боїться.
   • Правда очі коле.
   • Правду не сховаєш.
   • Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога.
   • Не шукай у других правди, як у тебе її нема.
   • Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.
   • У нього стільки правди, як у решеті води.
   • Стільки правди, як у кози хвоста.
   • Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує.
   • Біда на світі, коли нема правди!
   • Пси виють, а місяць світить.
   • Пес бреше на сонце, а сонце світить у віконце.
   • Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся.
   • Брехень багато, а правда одна.

   ? Поясни прислів’я: «Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся».

Про сміливість

   • Сміливість кріпості бере.
   • Чия відвага, того й перевага.
   • Смілого й куля не бере.
   • Або добути, або дома не бути.
   • Чи пан, чи пропав – двічі не вмирати.
   • Мертвого лева й заєць скубне.
   • Пішого сокола й ворони клюють.
   • Не такий страшний чорт, як його малюють.
   • Де наше не пропадало!
   • Впіймав чи не впіймав, а погнатись можна.
   • Що буде, те й буде, а дві смерті не буде.
   • Кров – не водиця, проливати не годиться.
   • Голими руками не битися з ворогами.
   • То не козак, що боїться собак.
   • Не той молодець, що за водою пливе, а той, що проти води.
   • Орел не ловить мух.
   • Куди орли літають, туди сороки не пускають.
   • Або на щиті, або під щитом.
   • Вовка боятися – в ліс не ходити.
   • На смілого собака гавкає, а боягуза кусає.
   • Сміливий наскок – половина спасіння.
   • Як боїшся – не роби, а зробивши – не бійся.
   • Добрий чоловік – надійніше кам’яного мосту.
   • Світ не без добрих людей.

   ? Як ти розумієш приказку: «Пішого сокола й ворони клюють»?

Про науку та навчання

   • Учитись ніколи не пізно.
   • Книга вчить, як на світі жить.
   • Пташка красна своїм пір’ям, а людина своїм знанням.
   • По одежі стрічають, по уму проводжають.
   • Мудрий ніхто не вродився, а навчився.
   • Маєш голову, май же й розум.
   • Хто хоче більше знати, треба менше спати.
   • Чого навчився, того за плечима не носити.
   • Хто знання має, той мур зламає.
   • Хто пише й малює, той діток своїх годує.
   • Потрібно учиться – завжди пригодиться.
   • Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.
   • Не кажи – не вмію, а кажи – навчусь!
   • Учись змолоду – пригодиться на старість.
   • Здобудеш освіту – побачиш більше світу.
   • Шануй учителя, як родителя.
   • За одного вченого дають десять невчених.
   • Писать – не язиком чесать.
   • Не на користь читать, коли тільки вершки хапать.
   • Добро того навчати, хто хоче все знати.
   • Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

   ? Поясни прислів’я: «Не на користь читать, коли тільки вершки хапать».

Про розум

   • Хто людей питає, той і розум має.
   • Розумного пошли – одне слово скажи, дурня пошли – скажи, та й сам за ним піди.
   • Розумному натяк – дурневі кийок.
   • Розумний не подивує, а дурний не побачить.
   • Що голова, то розум.
   • Голова не на те, щоб тільки кашкет носити.
   • Голова без розуму – як ліхтар без свічки.
   • Не звання дає знання, а навпаки.
   • Око бачить далеко, а розум ще далі.
   • Перед розумом і сила поступається.
   • Розумній голові досить два слова.
   • Розуму не позичиш.
   • Розум за гроші не купиш.
   • Свій розум май і людей питай.
   • Золото без розуму – болото.
   • Голова добре, а дві – краще.
   • До булави треба голови.
   • Треба розумом надточити, де сила не візьме.
   • І сила перед розумом никне.
   • Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
   • Xто розуму не має, тому й коваль не вкує.
   • Ліпший розум, як готові гроші.
   • Аби розум, а щастя буде.
   • Коли б той розум наперед, що потім.
   • Не для шапки голова.
   • У голову, як у торбу, що знайдеш, те й сховаєш.
   • Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.

   ? Як ти розумієш приказку: «Голова добре, а дві – краще»?

Про літо

   • Готуй літом сани, а взимку – воза.
   • Бджоли раді цвіту, а люди – літу.
   • Коли цвіте біб – трудно о хліб, а коли мак, то вже не так.
   • Що вліті вродиться, то взимі згодиться.
   • Літній день за зимовий тиждень.
   • Літо на зиму робить.
   • Прийде літо – все розмаїто, прийде зима – нічого нема.
   • Літом і баба сердита на піч.
   • Хто літом спеки боїться, той зимою не має чим гріться.
   • Хто літом гайнує, взимі голодує.
   • Хто про землю дбає, вона тому повертає.
   • Улітку один тиждень рік годує.
   • Не питає добрий жнець, чи широкий загонець.
   • Не той урожай, що на полі, а той, що в коморі.
   • Що літом ногами загребеш, то зимою руками не збереш.
   • Усе теє пригодиться, що на полі коріниться.
   • Не вродив мак – перебудемо й так.
   • У червні на полі густо, а надворі пусто.
   • Яка погода в липні, така буде в січні.
   • Опеньки з’явилися – літо скінчилося.

   ? Поясни приказку: «Літній день за зимовий тиждень».

Про осінь

   • Осінь усьому рахунок веде.
   • Як листя жовтіє, то поле смутніє.
   • Весна багата на квітки, а осінь – на сніпки.
   • Осінь збирає, а весна з’їдає.
   • Восени багач, а навесні прохач.
   • Восени і в горобця є питво.
   • Восени й горобець багатий.
   • Як вересніє, то дощик сіє.
   • Восени ложка води, а цебер грязі.
   • Восени день блисне, а три кисне.
   • Осінь на рябому коні їздить.
   • Жовтень ходить по краю та виганяє птиць із гаю.
   • Плаче жовтень холодними сльозами.
   • У листопаді зима з осінню бореться.
   • Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.

   ? Як ти розумієш приказку: «Восени багач, а навесні прохач».

Про зиму

   • Грудень рік кінчає, а зиму починає.
   • Грудень землю грудить, а хатинки студить.
   • Сумний грудень і в свято, і в будень.
   • Січень не так січе, як у вуха пече.
   • Січень січе, ще й морозить, ґазда з лісу дрова возить.
   • Місяць лютий спитає, чи взутий.
   • У холод кожен молод.
   • Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би.
   • Мерзлякуватому й на печі холодно.
   • Місяць лютий гостро кутий.
   • Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
   • Якби мені та сила, що в січні, каже лютий, то я б бику-третяку роги вломив.
   • Зима без снігу – літо без хліба.
   • Багато снігу – багато хліба.
   • Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, пастух устане.
   • Де сніг буде – хліба прибуде, де вода розіллється – сіна набереться.
   • Синиця пищить – зиму віщить.
   • То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
   • Держись, Хома, іде зима!
   • Прийшла покрова – сиди, чумак, дома.
   • Покрова землю листом покрива.
   • Як зазиміє, то й жаба оніміє.
   • До завірюхи треба кожуха.
   • На новий рік прибавилось дня на заячий скік.
   • Мороз не велик, а стоять не велить.
   • Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє.
   • Зимове тепло – як мачушине добро.
   • Узимку сонце крізь плач сміється.
   • Сонце блищить, а мороз тріщить.

   ? Як ти розумієш приказку: «Зимове тепло – як мачушине добро»?

Про весну

   • Весна днем красна, а на хліб пісна.
   • Весна красна квітками, а осінь плодами.
   • Де цвіток – там медок.
   • Весняний день рік годує.
   • Весна ледачого не любить.
   • У березні сім погод надворі: сіє, віє, крутить, мутить, рве, зверху ллє, знизу мете.
   • Буває март за всі місяці варт.
   • Весна – наші батько й мати, а як не посієш – не будеш збирати.
   • Пізня весна не обдурить.
   • Сухий березень, теплий квітень, мокрий май – буде хліба врожай!
   • Сухий марець, мокрий май – буде жито, як той гай.
   • Коли квітень з водою, то травень з травою.
   • Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
   • Майська роса краща вівса.
   • Май холодний – рік хлібородний.
   • Буває погода в маї: худобі їсти дай, а сам на піч тікай.
   • Ластівка день починає, а соловей кінчає.
   • Прийде тиждень вербовий, бери віз у дорогу дубовий.
   • Як почав орать, то в сопілку не грать.

   ? Поясни приказку: «Як почав орать, то в сопілку не грать».

Про погоду

   • Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.
   • Іди, дощику, де чорно! – Ні, піду, де вчора.
   • Дощ упору – золото.
   • Буде погода, як не потече з неба вода!
   • Ластівки низько літають – дощ обіцяють.
   • Як сіно косять, то дощів не просять.
   • Чайка сіда в воду – чекай доброї погоди.
   • Де багато пташок, там нема комашок.
   • Зозуля житнім колосом удавилася.
   • До першого грому земля не розмерзається.

   ? Поясни приказку: «Іди, дощику, де чорно! – Ні, піду, де вчора».

Прислів’я і приказки інших народів


   • Книги – джерело знань. (Адигей.)
   • Говори не про те, що прочитав, а про те, що ти зрозумів. (Азерб.)
   • Чорні літери красні дні приносять. (Вірм.)
   • Книга – дзеркало душі. (Груз.)
   • Книга – пожинок для розуму. (Груз.)
   • Без праці й книги нема знань. (Молд.)
   • У того, хто з книгою, – четверо очей. (Молд.)
   • Книги – краще великого скарбу. (Тадж.)
   • Дім без книги – день без сонця. (Татар.)
   • Мовлене слово полине, а написане постійно житиме. (Удмурт.)
   • Жодна посудина не вміщує більше того, що може вмістити в собі, крім книги – келиха знань. (Араб.)
   • Незаписані думки – пропаще добро. (Удмурт.)
   • Слово без крил, але воно літає. (В’єтнам.)
   • Позичені в людей гроші мусиш віддати їм, позичений з книжки розум залишиться при тобі. (Індонезій.)
   • У гарній книзі буква кожна – золото. (Корей.)
   • Гарний друг, як стрічаєшся з ним, гарна книга, коли ти читаєш її. (Монгол.)
   • Дістати з книг знання – покласти скарб у кишеню. (Монгол.)
   • Від гарних книг усе більше втіх. (Франц.)
   • Хто читати добре вміє, той все більше розуміє. (Франц.)
   • Щоб зміст у книжці краще осягти, сто раз її читати мусиш ти. (Япон.)